«А втім, хто з нас був тінню?»
(Луїджі Піранделло)
* * *
Візьму парасольку,
Піду на роботу під дощем.
Ранок. Мокро…
* * *
У шумі міста
Про найголовніше в житті
Вірші напишу…
* * *
Кудлатий літун
Відчув радості літа -
Луки зацвіли.
* * *
Сонячний вітер.
Мені б у його вихорі
Вітрила здійняти.
* * *
Її чорнота
Звуками наповнена.
Квітнева журба.
* * *
Блукаю сумний
У порожнечі неба -
Шукаю себе.
* * *
Дивна розмова
У порожній кімнаті
Зі старим котом…
* * *
Старий храм. Тиша.
Спокій гасне як свічка.
Осінній вечір.
(Світлина автора віршів)
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! І розуміння! Напевно, хокку це справді мій стиль і вдається мені найкраще... Певно, я дійсно хайдзін, що заблукав раптом тапк далеко на Захід в пошуках чистої землі будди Аміди...
