(до трагічних роковин аварії на ЧАЕС)
Мов журавлі, що згасли в піднебессі,
Блукають душі тих, що на землі
Не дочекались буйноцвітних весен
І полягли в урановій імлі...
Мов журавлів очікує природа
Своїх людей з незвіданих країв,
Мов не торкнулась атомна негода
Отих п'янких покинутих садів.
О, як вони духмяняться врочисто-
Лише б радіти щедрим тим дарам!..
Квітуча гілка сяє променисто
І прихиляє сонце пелюсткам.
Колише вітер гойдалку скрипучу,
Що вже від часу мохом поросла
І так оту колиску туга мучить,
Що у дворі затихла дітвора...
І з-поміж гілля зиркають хатини,
Крізь биті шибки дихаючи в світ,
Чи хтось з рідні додому не прилине,
Чи не торнеться до німих воріт.
П'янкі сади аж гнуться від розмаю,
Аж доторкають спраглої землі...
Вони, мов гнізда, віддано чекають,
Із того світу рідних журавлів.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,Тарасе,через чужу халатність і безвідповідальність доводиться розплачуватися цілій нації...Людські амбіції не знають меж:радянське керівництво вважало,що створило справжнього титана(ЧАЕС),вихвалялося своїм великим здобутком...Та ніщо,створене людськими руками,не вічне.І за легковажність людську доводиться дорого платити-чужими безневинними життями... А щодо "Журавлів",то ти влучив в самісіньку ціль:коли я писала цей вірш,подумки наспівувала собі цю пісню...Гарна пісня,щемлива. Дякую тобі щиро за відгук!
Гірка полинова зоря народу українського і прикро стає від думки, що цей тягар нестимуть нащадки наші до сьомого коліна, як розплату за чужі гріхи...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда,пане Василю.Наслідки дійсно жахливі і непоправні. Адже вибух на Чорнобильській АЕС наклав свій страшний відбиток на кожному з нас...Важкі невиліковні недуги(особливо онкологічні)безжально косять наш народ,катастрофічно скорочуючи чисельність населення.А високий рівень безпліддя...Ще один жахливий наслідок атомного вибуху:скільки дітей не народилося...Одним словом,жахіття,яке ще довго буде нас переслідувати. Дякую Вам щиро за увагу і співпереживання!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Сергію! Хотілося акцентувати на тому,що не зважаючи на жахливі наслідки Чорнобильської трагедії,природа продовжує буяти розмаєм.Такий закон природи-давати нове життя.І дуже гірко,в розквіті весни на цій занедбаній землі немає її одвічного господаря-людини...
проникливо
журливо
сумно
і красивий пейзажний твір
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,Ліночко...На тлі буяння природи-пустка і безлюдність... Адже попри все природа щороку відроджується і дає нове життя травам,квітам і деревам.На жаль,люди не здатні так само відроджуватись.Вони йдуть у небуття. Дякую тобі щиро за теплий відгук!