Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Мов журавлі… - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Михайло Плосковітов, 29.04.2012 - 09:14
П'янкі сади аж гнуться від розмаю,Аж доторкають спраглої землі... Вони, мов гнізда, віддано чекають, Із того світу рідних журавлів. тут зайві слова ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Михайлику! ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Писалося від душі... ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...в наших серцях... ![]() ![]() ![]() Ninel`, 27.04.2012 - 10:55
дуууууууже ![]() ![]() ![]() Наталочко,при читанні до мурашок по тілу... http://www.stihi.ru/pics/2010/08/20/5960.jpg ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Яка прекрасна світлина... ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І земля їм пухом-жертвам отруйного атома... ![]() ![]() Окрилена, 26.04.2012 - 21:42
Які влучно, Наталю, в образах побудованих на контрасті Ви показали біль зраненої Землі...І як же так ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Горе з розуму...Інакше й не назовеш таку амбітність і легковажність невиправдану...Дякую Вам,Наталочко,за співпереживання! ![]() ![]() Копачівна, 26.04.2012 - 21:12
А який неймовірний урожай був у 86-му! Та після цього: "І так оту колиску туга мучить,Що у дворі затихла дітвора..." А народжувати нам не давали... Дякую за пам"ять, яка промовляє з Ваших високих рядків ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() Валя Савелюк, 26.04.2012 - 19:35
геніальний вірш... це найсильніша і найлюдяніша, найтрагічніша поетична робота на тему нинішню з усього, що я до сих пір читала...Колише вітер гойдалку скрипучу, Що вже від часу мохом поросла... ![]() ![]() ![]() П'янкі сади аж гнуться від розмаю, Аж доторкають спраглої землі... Вони, мов гнізда, віддано чекають, Із того світу рідних журавлів... -- геніально... ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валю,за такий теплий коментар! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Віталій Назарук, 26.04.2012 - 18:59
Господи, чому ті, яким потрібно вклонитися - мовчать... Я стаю перед цими людьми на коліна і дякую за своє життя! ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() АнГеЛіНа, 26.04.2012 - 18:51
Чорний чорнобиль залишив по собі пустку... Це трагічно...![]() Дуже щемливий вірш! ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мертве місто-привид...Наслідок людської безвіповідальності...Тисячі скалічених життів і доль...Дякую тобі,моя Пташечко,за співпереживання! ![]() ![]() Віктор Фінковський, 26.04.2012 - 18:16
І з-поміж гілля зиркаютьхатини, Крізь биті шибки дихаючи в світ, Чи хтось з рідні додому не прилине, Чи не торнеться до німих воріт. Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 26.04.2012 - 17:53
В ЗАДУМІ ГОЛОВУ СХИЛЯЄМО,ВСІХ ТИХ ЗАГИБЛИХ МИ НЕ ЗНАЄМО, АЛЕ ВШАНОВУЄМО ЇХ ЩОРІЧНО, І ЖИТИ ЇМ У ПАМ‘ЯТІ НАРОДУ ВІЧНО! ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,люба Олю! ![]() ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,пані Галино:природа знову буяє,а трагічно обірвані людські життя вже не розквітнуть... ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Таню! ![]() ![]() ![]() |
|
![]() |