«Это всё равно, что разбить сервиз и возмущаться, что он не железный».
Сафарли Эльчин «Мне тебя обещали»
Ти по собі залишала подряпини.
Тіла тобі було мало. По внутрішнім органам
Штрикала, дряпала без упину лапами,
Супроводжуючи дійство стогоном.
І я вирішив, досить тебе наділяти кольорами.
Неперевершений ідіотизм. Я в-і-р-и-в.
Навіть у моїх комедіях ти зчитувала драми.
Ти не знала міри у скидуваннях в прірви.
Мене нудило від загальної тенденції чужості.
Від інтернетних «нах» і «пох»,
Від втрати пам’яті . Від набуття байдужості.
Можливо я гунявий лох? Не з цих епох?
Найголовніше виніс, як з пожежі.
З дороговказів зйшов. Пішов з князів.
Залишив я твої одежі… вежі… межі…
Протверезів від кольорів.
Від слів я теж протверезів.
