Наллю у склянку я свою вина,
Воно сльзою гратиме на сонці,
коли до мене не прийде весна
і смуток заглядатиме в віконці.
Я з тою склянкою на самоті,
ні, буде ще моя собака Джина,
завиємо у тузі й темноті,
що доля наша вирва є полинна.
Не наша буде з Джиною вина,
що теї ночі не змогли ми спати,
своєю самотиною сповна
сплатила дань за волю і розтрати.
Я вип*ю долю цю свою до дна,
наповню склянку тугою живою,
снігом летить хай в коси сивина,
зусрінеш, Джина, Новий рік зі мною?
Наллєм у склянку доброго вина,
щоб хоч на мить розстатися з журбою,
надіючись, що все ж прийде весна
і ми повиєм, Джина, ще з тобою
́
