З тобою ми в розлуці - цілу вічність…
Як час летить. О Боже! Як летить.
Дні серпня. Я ж залишився у січні
на все життя, а не на прикру мить.
І день за днем печуть мої долоні
від тих зірок, що впали між отав…
(Які ж вони зробилися холодні,
Якби я про розлуку стільки знав).
Серпнева ніч. Цикади в насолоді,
обручки … закотилися за вічність,
а ти права: романтики - не в моді,
тому вони й лишаються у січні.
Ой, Михайлику, так проникливо написано. Не думала, що про особисте ти вмієш так само красиво писати, як і про природу. Легкий розмір. Рими порадували. Розумничок!
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00