Летіли ракети, кришилося небо,
І рвалась молитва і сльози з душі,
Коли заридали над храмом дощі,
Ісусе, а вбивці приходять до Тебе?
Яким же Судом Ти осудиш їх справи,
В яку ж тоді книгу Ти впишеш життя,
Чи буде в тих вбивць у очах каяття,
Чи в їхніх серцях оселився лукавий?
Палали святині, журився Господь,
Що творять безумці на білому світі,
За справи гріховні платитимуть діти,
Питаючи в Бога:" За що нам, за що?"
Ридала земля, дим труїв Святі храми,
Знов капали сльози на землю з ікон,
Та є в цьому світі ще й Божий закон,
То ж не пануватиме завжди лукавий.
Галина Грицина.
