Люди відходять, мов подих на зимному склі.
Теплий кружечок ось був, затуманився… зник.
Дихай не дихай – його вже нема на землі.
З чого ж складався звичайний для всіх чоловік?..
Зранку вигулював пуделя, друга свого.
Той же хазяїна слухався справно – вожак!
Разом блокбастер дивилися на Megogo.
Звикли на пару по пенсію йти в Ощадбанк.
Ввечері песик на лаві сидів, як старий.
Слухав розмови і глипав на хмару-вівцю…
Мав чоловік той до всього душевний порив.
Хай і до чаю, коли готував, з чебрецю.
Лавка порожня, все менше сідає людей.
Вогку доріжку спішить подолати слимак…
Клумба, сусіде, квітує, і пахне, й гуде.
Та віднедавна ні вас, ні собаки нема.
