Вірш 31 "ДОНЬКА СТАРОГО ПАСТУХА" Андре Шеньє (переклад)
XXXI
ДОНЬКА СТАРОГО ПАСТУХА
Дочка старого пастуха, що спритною рукою
Наповнить глеки молоком, подібних між собою…
Ти з лютим поглядом телицю пурпурову бійся –
Тримається завжди окремо, не знаходить місця.
Вона весь час тікає бунтівна і незговірна, 5
Не йде до рук і не дає торкатись свого вим'я.
Якщо мотузкою за ногу тісно не прив'яжеш,
То близько підійти уже не зможеш.
(Побачено і зроблено в Катійоні, поблизу Форжа,
4 серпня 1792 року, та написано в Гурне.)
ОРИГІНАЛ
XXXI
Fille du vieux pasteur, qui d'une main agile
Le soir emplis de lait trente vases d'argile,
Crains la génisse pourpre, au farouche regard,
Qui marche toujours seule et qui paît à l'écart.
Libre, elle lutte et fuit, intraitable et rebelle. 5
Tu ne presseras point sa féconde mamelle,
A moins qu'avec adresse un de ses pieds lié
Sous un cuir souple et lent ne demeure plié.
(Vu et fait à Catillon, près Forges, le 4 août 1792, et écrit à Gournay
le lendemain.)
