UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр БУЙ: Солов’їне відпу́щення - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Прозектор, 09.06.2026 - 18:40
Вірш доволі сподобався, водночас дозволю дати декілька порад на майбутнє, аби виходило ще ліпше. Насамперед оминайте банальні словосполучення. Ось Ви починаєте твір:В передра́нішній сизій імлі На узліссі дубо́вого га́ю Відспіва́йте мене́, солов’ї, Коли я докроку́ю до кра́ю! "Сиза імла" чи "передранішня імла" - це як "голубе небо" або "глибокий океан", вельми прості, очевидні образи, які не несуть якогось поетизму, а "дубовий гай" - просто опис площі землі, де ростуть дуби, що взагалі не уточнював би. Натомість використав би цікавіші, більш неочікувані прикметники задля досягнення кращої образності. Утім не слід використовувати два поспіль. Щодо третього рядка, то передбачувано вкажу на чіткість рими. З останнього рядка викинув би зайвий займенник "я", адже вживаєте "мене" у попередньому, а слово "докрокую" і так вказує на першу особу. Одночасно до клаузули "гаю" напрошується якась дієслівна рима (дочвалаю/докульгаю/допетляю), тож погрався би з іншим варіянтом заради підвищення технічного рівня. Прибрав би й знак оклику, оскільки рядки наче елегійні, а не заохочувальні. Словом, написав би щось у подібному дусі: Спозаранку в духмяній імлі на узліссі відлеглого гаю відспівайте мене, солов'ї, як до краю життя докульгаю. Також прибрав би в тексті непотрібні наголоси, адже вони ставляться лише тоді, коли слово має різні варіянти наголошення і це треба уточнити. Навряд чи бодай одна людина в Україні каже "крокуЮ" чи "крОкую". Подібним чином пропрацював би кожен катрен. Також приділяв би увагу зв'язності рядків, порядку слів та милозвучності. І хоча боюся, що чіткого алгоритму для цього немає, та гадаю, що суть Ви вловили. На прощання нехай зашумлять осокори розхристаним листям, щоб устелена пухом земля стала лірику вічним обійстям. Хай у далях колосся бринить, бджоли гулом окутують липи і завзяття, що згасне за мить, смачно ляпаса смерті заліпить! Дякую за гідний вірш і зичу натхнення. 
Олександр БУЙ відповів на коментар Прозектор, 10.06.2026 - 10:46
Дуже приємно, що Ви приділили стільки уваги моєму творові! Щиро дякую за конструктивну критику! Можливо, Ви б дещо по-іншому поставилися до написаного, якби були втаємничені у деякі нюанси. Я виріс саме на узліссі дубового гаю, тому для мене - це не просто "опис площі землі". Дві тополі росли безпосередньо перед будинком, у якому я зростав, тому все обійстя у відповідну пору року було у пуху. "Осокорами" у нас їх не називають. За городами було колгоспне поле, де колосилася пшениця, і колгоспний яблуневий сад з липовими посадками, над якими гули бджоли. Загалом намагався вкласти у вірш такий сенс: наприкінці життя хотів би повернутися до рідного краю, за яким сумую, де мене ще пам'ятають, і бути похованим саме там. А кадровому офіцерові до краю життя гідно було б саме "докрокувати", а не "докульгати". "Спозаранку" - воно хоча і є в українській мові, та від нього так і віє русизмом. Звісно, мої твори не ідеальні. Але хто досконалий? Сподіваюся все ж, що грубих помилок у них небагато. А читача я прагну зацікавити, насамперед, не ідеальною досконалістю форми, а змістом, який би був зрозумілим, викликав відповідні емоції і заохочував замислитися. Завжди радий спілкуванню! З повагою
Прозектор відповів на коментар Олександр БУЙ, 10.06.2026 - 17:48
Ваше право, але пам'ятайте, що виразна упертість лише шкодить авторові, а надмірна точність - його творам. А без техніки, яка є основою твору, як не крути, далеко не зайти. Охочі щонайдетальніше задокументувати своє життя можуть звернутися до жанру мемуарів, але не до поезії. Не заперечую, що Ви, як і кожен інший поет (не графоман), прагне вкласти у свої рядки певний заповітний сенс, однак це не змінює факту того, що, скажімо, словосполучення "дві тополі" звучить не так вдало, як "пара тополь" чи "густе листя", мов "розхристане листя". На жаль, навіть досвідчений читач ніколи сповна не осягне усі "втаємничені нюанси", проте одразу помітить недоліки. А якщо поет не має хист до переосмислення написаного і вміння його доопрацьовувати, то це взагалі біда. От Ви хибно заявили, що "спозаранку" видається росіянізмом, проте навіть не схотіли замінити його іншим на кшталт "на світанні". Невже рядок "В передранішній сизій імлі..." Вас дійсно цілком влаштовує? Та й "крокуєте" Ви тоді у вірші двічі: у першому і останньому катрені. Скільки місць можна замінити на значно цікавіші та яскравіші образи!.. Словом, розумію Вас, утім заодно побажаю надалі все ж переглянути свій погляд на поетичні підходи, адже повірте, що завжди може бути краще й грішно водночас погоджуватися із цим твердженням і нічого не робити.
Олександр БУЙ відповів на коментар Прозектор, 11.06.2026 - 06:27
Цікаво: а свої твори Ви вважаєте досконалими?
Прозектор відповів на коментар Олександр БУЙ, 11.06.2026 - 06:38
Майже, адже постійно їх доопрацьовую. Однозначно завершеними їх зробить лише смерть автора. Тут на сайті маю здебільшого вже неактуальні версії.
Олександр БУЙ відповів на коментар Прозектор, 11.06.2026 - 10:06
У Вас, мабуть, є спеціальна освіта, широчезна бібліографія, високий авторитет у творчих колах? Хочу зрозуміти, з чого Ви взяли, що моєВ передра́нішній сизій імлі На узліссі дубо́вого га́ю Відспіва́йте мене́, солов’ї, Коли я докроку́ю до кра́ю! гірше за пропоноване Вами Спозаранку в духмяній імлі на узліссі відлеглого гаю відспівайте мене, солов'ї, як до краю життя докульгаю. ??? Чому мої "дві тополі" гірші за Ваші "пару тополь"? Які правила я порушив, написавши так, як написав? Звідки у Вас таке прагнення - давати поради щодо "цікавіших і яскравіших образів"? Адже у кожної людини про це - свої поняття. Я написав так. Ви пишете інакше. Хто з нас кращий? Хто з нас правий? Кому це вирішувати? Певно, що читачеві - от він нехай і вирішує. На моє глибоке переконання, давати поради, навіть тоді, коли у тебе їх попросили, - справа невдячна. Тут пригадуються слова з одної відомої книги: "...ибо видит сучок в глазу другого, а бревна в своем глазу не замечает". Загалом же наша дискусія зайшла в тупік. Я - такий, як є, і змінитися не зможу, та й не вважаю за доцільне. А краще - ворог гарного. Можна до смерті редагувати свої твори, доводити їх до ідеалу, але вони так і не будуть сприйняті читачами, бо стануть настільки "досконалими", як обезжирене молоко)) Якщо моя творчість Вам не подобається, не відволікайтесь на неї))
Прозектор відповів на коментар Олександр БУЙ, 11.06.2026 - 16:38
Шкода, що Ви так сумніваєтеся щодо деяких доволі очевидних речей, позаяк, ознайомившись уперше із Вашими рядками, був значно обнадійливішої думки, якщо враховувати нинішню ситуацію в поезії, та сподіватимуся, що зрештою Ви самостійно дійдете до висловленого мною, коли маєте таку недовіру до порад інших. Насамкінець і на всяк випадок лише додам, що не вважаю себе кращим за будь-кого іншого, утім переконаний, що хоч і перед ликом поезії усі щирі автори рівні, проте сумлінніші автори будуть більш рівними, ніж менш сумлінні. Що ж, надалі справді радше не відволікатиму ні Вас своїми відгуками, ні себе Вашими публікаціями, що вважатиму обопільно задовільним.
Олександр БУЙ відповів на коментар гостя, 06.06.2026 - 19:22
На мій погляд, не треба боятися писати про неминуче. Дякую Вам за візит!
Олександр Таратайко, 30.04.2026 - 05:14
"Відспівайте мене солов'ї", "розхристаним листям" і "колосся бринить" — влучні поетичні знахідки, що свідчать про Ваш самобутній талант. Останній катрен — свідоцтво Вашої громадянської зрілості.
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
Зворушливо, щемно 
