Квітневий дощ – класична самота.
Розмови телефонні, мов кніксети…
Ефір слова і шум дощу ковтав,
узгоджуючи з графіком планети.
Цей дощ іде, крокує неспроста,
ходою Гарбо, а точніше, Грети,
граційно, наче почерком з листа,
розбурхано, - як читані секрети.
І в цій тональності дощу іти,
змиваючи загострені кути.
