"Василю,
ау !..
скільки
ище
лукаве
"ь"
"господарюватиме ?!." " -
акустику
лісу
акцентують
СОСни - сестроньки
авторитетні.
Його домом були криївки у лісі, оточення - сміливі вояки ОУН - УПА, а також перевали, птахи, дерева, чагарники, звірина, котрі ставали своєрідним захистом від злих очей енкаведистів.
Звісно, ще й досі ростуть отам сосни - свідки тих буремних подій їхнього жертовного героїчного опору від жорстокої навали більшовиків на етнічні землі українців.
Василь Михайлович став на цей тернистий шлях разом зі своєю не менш відважною дружиною Марією Савчин. Мріяв про самостійну Україну й робив у ранзі вправного командира все можливе і неможливе вчинками на користь патріотичній справі.
Доля їм обом готувала неймовірні випробовування. Розуміючи, що боротьба майже програна, вони йшли до останнього, аби запалити іскри свободи у звичайних людей, які вже піддавалися повсякденній радянській агітації.
За ними пильно полювали каральні органи. Після арешту позивний "Орлан" розіграв не менш віртуозну комбінацію, давши змогу виїхати коханій Марії закордон, рятуючи її життя. Адже раніше серед підпільників найкраще грав у шахи. Зрештою відбув лагерне покарання, пізніше перебував під невпинним наглядом к д б, одружився вдруге. Дожив до проголошення Незалежності, видавши книгу спогадів "Наше життя та боротьба".
23 серпня 2017 року на Львівщині біля села Корчин відкрито туристичний маршрут до бункера ГОСП ОУН - УПА (розміри - 35 метрів завдовжки, 5 метрів ширини), де восени 1947 року перебувало це бунтівне подружжя разом з "Горновим", "Полтавою", "Долею" та іншими учасниками Руху. Вічна Їм Слава і Слава Україні.
