Колись ворожка ворожила,
Не обіцяла теплий рай,
-Твоє життя, то твоя сила,
Дарма його не витрачай...
Чужі світи, де інші квіти,
Чуже життя, там їх пісні,
Чужі жінки - не твої діти,..
І буде все як уві сні...
Ота жага-спрага пізнання
Здійснити всі свої бажання,
Покинути сузір'я свого неба,
Несла мене куди не треба...
І човен старий, шторми гу́сті,
І хвилі били, тиснули льоди,..
Хоч запитання були прості -
За чим гонюся і куди...
У книгах істину шукав,
Пустоту слів пізнав,
Та всесвіт передумав дум,
Але від них осів лиш сум...
Немає ляку про не вічність,
Зі всього зрозуміти зміг -
Життя моє лише дотичність
До Богом писаних доріг...
*художник Іван Марчук "Мені ворожка ворожила"
