Дивуюсь, що ці рядки я написала у 16 років:
життя часто – не солодке,
життя наше – це не гра,
буває довге і коротке,
буяє ним земна краса.
цей світ придуманий давно,
живемо - наче виживання:
сильніший кривдить все одно,
але не вічне це страждання.
ми інколи надмірно "скриті",
будуємо собі стіну.
і ніби двері вже закриті,
а відчуваємо вину.
і різні кривди та образи -
як їх нелегко пропускати,
у світі світло наче в масах,
але так страшно відкриватись.
як ворог обпікає знову,
загоїти вдається слід.
любити всіх? усім - любові?
о ні, довіру – то не всім.
14.11.2006, с. Настасів, Тернопільского району
