|
Рідна українська мово,
Як же ти звучиш,
Наче пісня, пречудово!
Нас усіх ти вчиш,
Як казати і писати
Всі слова твої
І як правильно читати
Їх, аби свої
Ми думки та почування
Виражали всі
Без єдиного вагання
Ув усій красі
Їхній. Українська мово,
Ми тебе вчимо,
Кожне дивовижне слово.
В серці несемо
Теж тебе. Йдемо з тобою
В світі повсякчас
Ми життєвою тропою
Крізь невпинний час.
Для усього, що існує
В світі цім земнім,
Слово певнеє слугує.
Значення у нім
Є лексичне. Кожен знає,
Декілька у слів
Певних значень тих буває.
Ми зі словників
Всі їх можемо пізнати.
Більшість слів таких
В українській мові. Знати
Маємо. У них
Мови нашої основа.
Значення своє
В кожного з такого слова
Поряд з іншим є
Інше, ніж з інакшим словом,
Що йому й дає
Значення це. В нас півсловом
Слова інше є
Слово. В українській мові
Є такі слова.
Ну, наприклад, у «промові»
Є в нас слова два –
«Про» та «мові». Є багато
В нашій мові цих
Слів – це «задля», «грати», «тато»,
«Вирій» і «затих»…
Кожне з слів цих двійко має
Слів. Є слова два
В цих словах. Чудово знає
Кожен з нас слова
Ці, тому що уживає
Майже їх щодня
Так, неначе поживає
З ними, мов рідня.
Так, як родичі і діти,
І немов батьки,
Для всіх нас слова. Не міти
Це та не казки.
Змалечку ж бо їх вивчаєм
Вдома, в школі ми,
Мовимо їх і читаєм,
Пишемо. Людьми
Ми ж родились в світі цьому
В той чи інший час.
В кожного предмета в ньому
Певне слово в нас
Є. Його ознаку слово
Також познача.
Є у мові й дієслово –
Дію означа.
Є слова, що позначають
Кількість чи число,
Є, що інші сполучають.
Слово є, було
Й буде те, яке слугує
Для зв’язку всіх слів
В реченні. Також існує
Те, що почуттів
І емоцій є луною.
Всі їх визнача.
Є таке, що нас з тобою
І все познача,
Та ім’я не називає.
Також слово є
Те, що слову, що тримає
Поруч, надає
Всі відтінки додаткові.
Як? Коли, де є?
На питання ці у мові
Відповідь дає
Нам прислівник. Це частини
Мови. Їх всі ми
В школі учимо у днини
Осені, зими
І весни. Багата мова.
Безліч слів у ній
Умістилося. Готова
Завжди на земній
Цій планеті слугувати
Нам усім вона.
Нам же слід її вивчати,
Навіть тим, хто зна,
Бо вона, немов безкрає
Море, й той, хто зна,
Дивні перли витягає
З моря-мови дна
І збагачується ними.
І тоді життя
Стежечками він складними
Йде без сум’яття,
Розпачу чи то зневіри.
Їх долає він,
Повен знань, а також віри
В те, що він до змін
Позитивних все ж, та дійде.
Хай не в цюю мить,
Та в інакшую мить зійде,
Встане, заблищить
Сонце злагоди та згоди
Понад ним тоді
За усякої погоди.
«Прощавай!» біді
Скаже. «Прощавай навіки!»
Й світлі почуття
І думки, неначе ріки,
Протягом життя
Протікатимуть у ньому.
З ними буде жить
Він на білім світі цьому
Завжди й кожну мить.
Мова в цім йому поможе,
А також – знання,
Вміння, навики, як гоже
Буде він щодня
Їх утілювати вчасно
У своє життя.
Житиме тоді прекрасно
Він, про почуття,
Думи темні та події
Позабувши вмить,
Збудяться всі світлі мрії,
Буде лиш щастить,
Як нікому не щастило
Ще на світі цім.
Усміхатиметься мило
Кожному на нім,
Буде завжди лиш казати
Добрі всім слова,
Душі ними зігрівати
Їхні теж, жива
Душенька його розквітне
І розквітне теж
Серденько його тендітне.
Щастя те, що меж
Жодних у собі не має,
Серце огорне,
А весь біль, що відчуває,
В цюю ж мить мине.
Біль від ніжних слів, гарячих,
Як вогонь, згорить,
Мов сірник в руках тремтячих,
Весь у тую ж мить.
Будуть серце зігрівати
Лагідні слова –
Буде серце обіймати
Радість вікова,
Що на світі цім існує
Ще з прадавніх літ
У серцях, в яких панує
Мир. Мов квітів цвіт,
Буде радість розцвітати
Й інші почуття
Світлі, будуть обіймати
Протягом життя
Всі вони, неначе мати
Рідних малюків.
Ось, що значить мову знати
Ще споконвіків.
Євген Ковальчук, 16. 08. 2021
ID:
1044748
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Патріотична лірика
дата надходження: 30.07.2025 22:00:54
© дата внесення змiн: 30.07.2025 22:00:54
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
