Така біда — усе живе сказилося
в сусідньому звіринцю, за бугром:
чи з примусу, чи від нестачі силосу —
мовчать про те партком і харчопром.
Старий баран з очима металевими
цькував своїх овець із-за дерев
і смирні вівці раптом стали левами,
змінивши звичне бекання на рев.
Одвічними степами українськими
повзе підступна зграя до Дніпра,
аби були без волі і без ві́йська ми,
зали́шились без хати і двора.
Та я́к би не ревіли в ска́зі звірі ті
і кігті не тягнули до грудей,
ми будем боронитися і вірити
у Бога, Україну і людей!
