Одна душа, поміж двома світами,
Дорога, що нікуди не веде...
Я там і тут, сьогодні наче з вами,
А завтра знову - невідомо де?
Там де жила, раділа і любила,
Надія в серці квіткою цвіла,
Я на серпневих зорях ворожила,
По райдузі до мрій щасливих йшла.
Та раптом доля навпіл розділилась,
Вогненний вал, розчахнута весна.
Не тільки я у вирі опинилась,
Тайфун, торнадо, смерч і - чужина...
Побило градом стільки того цвіту,
Печаль в душі повік не промине.
Та я живу, бо якось треба жити,
Раз вибрав Бог на цій землі мене.
Незвідані людські шляхи-дороги,
А нам по них без перестанку йти.
Туди, де мрія, віра, перемога...
Одна душа... одна - на два світи.
