Володар я
Усього і нічого,
Навіть життя свого,
Дарованого Богом.
Безпомічно хапаю вітер,
Чіпляюся за порожнечу,
На слово назбираю літер,
Та й упаду у вічний вечір...
Загрубли тонкі почуття,
Душі зітліли добрі сили,
Усе й ніщо, своє життя,
Залишу теж біля могили.
Згадає хто, нехай сплакне,
А потім світло усміхнеться...
Хай владарює без мене,
Якщо ще є, поки живеться..!