Ніби й минулося... уже душа моя,
Сховать хотіла почуття в тумани,
А як же без кохання буду я,
Коли душа співає з солов*ями?
Як буду без поезії я жить?
Скажіть, як можна жить і не любити?
Коли кохання так іще п*янить,
Вже скроні в сивині, а ми, як діти.
Із серця виливаючи любов,
Даруючи красу й любов для світу,
Так хочеться від щастя знову й знов,
Весь світ любов*ю й щастям освятити.
кохання - це чудово! 
