ми ламаєм крила іншим,
схожим невинним людям,
щоб стати міцнішими,
бо уже не вірим в чудо.
своїй душі ламаєм крила,
заковану тримаємо,
і їй злетіти нема сили,
страхи не пускають.
серед тисячі замкІв,
перед нами всі закриті
будуєм мрії-зАмки піщані,
щоб потім не здійснити...
часом так є... 
