Ти, більш ніколи не вернеся сюди...
Твій ,образ я бачу поміж хмар в тумані.
Повсюди ,на землі шукаю твої сліди
Усмішку щиру і добрі очі кохані.
Листопад,запалює пам'яті свічу
І вітер,зриває пожовклий лист із віт.
Захмарене небо навіює сум, і журбу-
Упала ,краплина сльози з очей,із повік.
Є космічний зв'язок, між нами у дощу...
Він, торнувся, легеньким дотиком неба.
Ти ,у моєму серці тобою живу і сню.
В'яне,сохне троянда у саду без тебе.
Поїзд,життя так швидко біжить в тумани
Туди де холод,морози і заметіль.
Прийде,весна із сонечком сніг розтане
Люта зима, на живу рану сипе сіль.
Втрачаєм, рідних біль крає душу ножем
Назад,не вернути... тих ,кого любили.
І оплакуємо ,найдорожчих дощем
Запалюємо ,свічу пам'яті на могилі.
М .Чайківчанка.
