|
Скотилася сльозою новина,
І вилилась із радості в тривогу,
Як розказати вдома, що вона,
Під серцем носить байстрюка малого.
Бо впевнена, що так назвуть батьки
Оте ні в чім не винне янголятко,
Його ж в свої сімнадцяті роки
Не хоче щастям визнавати татко.
Позбутися… у голові майне
І стане все, як і було раніше.
Вже завтра, прийме рішення складне,
За всі шістнадцять років найскладніше.
Незчулася, як в тих важких думках,
Пірнула в сон, прилігши на дивані
І сниться, сидить в неї на руках
З улюбленим ім’ям хлопчисько Ваня.
Поглянь, матусю, я синочок твій,
Твої у мене очі і вуста
Та ж неба синь виглядає з під вій,
Як сонечко, чупринка золота.
Мене усі любитимуть, клянусь.
Бог дасть талант, щоб я для всіх співав,
Глядітимуть бабуся і дідусь,
Мені про все це янгол розказав.
А ти закінчиш університет,
І татка мені знайдеш до пуття,
Кар’єра теж піде твоя на злет..
Ти тільки не лишай мене життя…
Прокинулась дівчина, градом піт.
Пробач, шепоче, Господи молю,
Допоможи з’явитися на світ
Маленькому, якого вже люблю.
І знайде сил, усім протистояти.
І вже вагань не лишиться ні грама
З любов’ю в серці до свого дитяти
Сміливо скаже, я майбутня мама.
ID:
786777
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.04.2018 22:55:10
© дата внесення змiн: 09.04.2018 22:55:10
автор: Світлана Вітер
Вкажіть причину вашої скарги
|
