Люди мають
на плечах глобуси,
в капілярах -
нуртує маршрут.
Мені віриться -
є автобуси,
що до них
без запізнень прийдуть.
І у вікна
їм зазиратиме
світло айвове
із ліхтарів,
і осінніми ароматами
зустрічатимуть
з рідних дахів -
листопадовий німб
на комині,
паперівка
із теплих кишень...
Щоб до трепету,
до оскомини
повертатися
ще і ще...
Певно, люди
із джіпіесами
визначають
найкраще маршрут,
але СЕРЦЕ
поза прогресами
вкаже місце,
де люблять і ждуть...
Дякую, Наталочко! Ніяка техніка не замінить точність почуттів. І скільки б не билися вчені над штучним інтелектом, емоційний неможливо віднайти поза Людиною...
хотілось би почути вас у відеопоезії Віктора Оха(Охріменка). Цікаво, я так уявляю ваш голос. 
Гідно, образно, привабливо, Наталю! 
