Коли засяє місяць в небі,
У колі зоряних сестер.
Роса на трави впаде щедро,
Я в них спинився, аж завмер.
Ранкове сонячне проміння,
Заціпеніння зніме вмить.
Зірву холодну ще калину,
І до губів-нехай гірчить...
А потім стежкою до хати,
Мене хай ноги понесуть.
І знову вечір буду ждати,
Щоб по росі пробити путь.
