Не кажи, що все пройшло і пусто.
То тобі здається лише так.
Це кохання згадуєш ти часто,
Значить, не забув його, це - факт.
Ти його до серця пригортаєш
У морозні ночі, щоб зігріть.
Проганяєш й знову повертаєш,
Бо без нього ти не можеш жить.
Проклинаєш час, коли зустрілись,
Викидаєш зовсім з голови.
Але, знаю, як тобі хотілось,
Знову й знов про нього говорить.
Часто серце це не розуміє:
Чом не даємо коханню жить?
Але хто зробити це посміє,
Той не знає, що таке болить...
Надійко,чудово!
Зі святом Вас!!!
У мене рідний дядько грав чудово на скрипці,пригадалося дитинство,як ми малі тішилися,танцювали під її чарівні звуки.
Слова ,аж защеміло серце....
Успіхів Вам! Дякую!!!