ЇЇ звели ще за Радянського Союзу.
Була найбільшою у світі – без прикрас.
В створенні «Матері» Вуче́тичу за музу
служила Ніна Данилейко у той час.
Коли Вуче́тич відійшов, до праці взявся
художник мудрий, вмілий – Бородай Василь.
Він зміни вніс в проєкт. І пам’ятник піднявся,
нові здобувши висоту, мету і стиль.
Допомагали архітектори та вчені,
відомі скульптори Бородаю, авжеж.
Як труд закінчив, в шир злетіло: «Браво! Геній!
Ніде скульптури отакої не знайдеш!»
Вища за статую Свободи у Нью-Йорку.
Меч, що тримає Мати, важить 9 тонн.
Ріст жінки шістдесят два метри з ніг угорку,
зі сталі вся, в підніжжі - залізобетон.
500 тонн –маса. Землетрусу не боїться.
Містить майданчик оглядовий, ліфтів два.
30 кілометрів – швів зварювальник відстань.
Щит у руці. Здерта угору голова.
Велична статуя ця – «Батьківщина-Мати».
Злились у ній в одне сопрано і баси.
Союз Радянський мала намір прославляти,
символом стати його сили та краси.
Та він розпався, Україна собі волю
здобула, стала із Європою у ряд.
Та це, прийшов час, сколихнуло її долю –
вклала РФ у губи їй війни снаряд.
Не проковтнула. Край взялася захищати,
спротив чинити злій нападниці отій.
Залила криком Київ «Батьківщина-Мати»,
герб наказала замінити на щиті.
Прибрали серп і молот, встановили тризуб –
герб український, бо нема РС уже.
Росія є, яка вдягла ворожу ризу
і України стежку, мов газон стриже.
Та справедливість в світі першість мусить взяти.
Рід український щит тримає, вірить в це.
Дім збереже свій. Мусить! Й «Україна-Мати»
Наповнить сонячним теплом своє лице.
