Ми вірили в долю, плекали надію
та щастя невпинне, його не спинить,
і все, що за роки ми довго ліпили
зруйновано було за лічену мить.
Не було благання і сварки не було,
щось наче пропало, нестало чогось
та розуму було в нас надто замало,
це все зрозуміти тоді не вдалось.
2000р.*
