оси шукають сни і мрії на компостній купі
звісно минулі
до остудження Сонцегрія щоб крила огрубли
зимою ми нулі
за літо ряди поріділи, як же старалися жовтопузі породілі
а рід не виріс у рій, задуло дорогу у-у-у вирій
далеко летіти, хоч вий, хоч джміль, то слабкість
як біль
сніжна біль ніжна повна свавілля покриватиме скоро подвір'я
залізти у темно-сіру комірку
весною переродитись на зірку
