Мати з дочкою вже зранку -
На лавочку сіли,
Та знайому стару тему
Знову обсудили.
Згадували «незлим словом»
Подружок та сваху,
В діло це - старі, іржаві -
Забивали цвяхи.
Треба було б щось робити -
Та часу немає,
Краще знов поговорити!
Робота?!....Чекає!
Дочка сидить собі та гадає:
«Де б кого найняти,
Щоб роботу поробив -
Брудну та закляту?!».
Валяться вже стіни в хаті,
Посуд геть не митий,
Як то кажуть у народі -
«Корито розбите!».
Дочка – років вже під сорок,
Чоловіка мала,
Та кохання «неземне»
З «стелі» десь чекала.
Від кохання вона ще,
Гроші ждала добрі -
Тільки, правда, на таке
Не знайшлись хоробрі.
Сидять вдвох та все зливають
«На млин» мутну воду,
Не замітили як сталось -
Змінилась погода.
Дощ пішов, доріжки слизькі,
Заважає віття,
Бо вже цілий рік лежить
Під дверима сміття.
Якось все ж вони зуміли
Продертися в хату,
Знов взялися за старе -
Язики чесати.
Крівлю дощик промочив,
Начав в хату капати,
Ніхто вухом не веде -
Треба добалакати.
Раптом мовила стара:
«Треба щось робити!
Щоб спасти те, що не впало -
Краще підсобити!»
Наняли чужих людей –
Збадьорили хату!
Дочка й син - тридцяти років,
Ховалися ззаду.
Стара мати в голові
Геть гадки не мала,
Щоб синочок та дочка
Трохи помагали.
Сміття винесли під хату -
Маляр й штукатури,
Другий рік воно лежить –
Скріпило бордюри.
«Ти, синочок, - каже мати, –
Не нате родився,
Щоб робить брудну роботу!
Краще - оженися!»
Не барився!.. Оженився! -
Синочок вже скоро,
Тільки жінка через місяць -
Втекла з другим в гори!
Знову думають жінки:
«Де найти такого,
Щоб на них весь час робив
Й на панка крутого?!»
Повчальний вірш! Скільки не балакай, гроші самі не прийдуть, закачати треба рукава - у цьому вся суть. 
