Душею тихою іду
Учора до Дніпра —
Дніпро завжди мою ходу,
Як листя, підбира.
Зізнаюсь: ранками душі
Не завжди ллється дощ,
Не завжди просяться вірші
У човен з довгих прощ!
Вітрила свіжого вогню
Тріпочуть, смертним снять,
Мою ходу, біду мою
Несуть серед багать,
Голодним рибам,
Аж на дно двостулкових істот,
Глибокодумних, як слизька
Чутливість всіх спільнот…
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=JFNdrUmjC18&list=RDEMB-kB89P9IC41YWoEdGu8Sg&index=7