|
День минув, як минають всі дні,
Я його змарнував, як всі інші,
Скоротав у німій самоті
І нікого немає вже більше.
День минув, як минають всі дні,
Як минають роки, наче миті,
Як згорає життя у вогні
Тих надій, що позаду забуті.
Полетіло і літо за мить,
Все ж бо рано чи пізно минає.
Тихий вечір у грудях щемить
І тебе також поряд немає.
Колись вірші для тебе писав,
Мріяв тільки, щоб бути з тобою.
Так багато не того сказав,
Так багато, про що я жалкую.
А тепер все навколо не те,
Ми з тобою немов малі діти.
Якби ж ти зрозуміла мене...
Ти ж не хочеш мене розуміти.
Течія нас в нікуди несе,
Я запалюю, ти вічно гасиш.
Якби ж ти тільки знала про все,
Скільки болі для мене приносиш.
Хоч і сам не святий, визнаю,
Помилявся не раз, бачить небо,
Тільки б жила ти мов у раю,
Я останнє віддав би для тебе.
Я би все, те що маю, забув,
Закопав у глибоку могилу,
Тільки б голос твій вічно я чув,
Бачив посмішку, світлу і щиру.
Я би душу продав на віки,
На край світу би вирушив в мандри,
Тільки б ніжно торкатись руки
І цих вуст, мов пелюсток троянди.
Але це все лиш сон уві сні,
Тільки марево, мов у тумані.
В нас немає майбутнього, ні.
Розчинились надії останні.
Колись вірші для тебе писав -
Прокладав я до серця стежинки,
Стільки слів про кохання сказав,
А важливі були тільки вчинки.
01.09.21
ID:
923923
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.09.2021 23:59:26
© дата внесення змiн: 02.09.2021 11:39:07
автор: grotath
Вкажіть причину вашої скарги
|
