Лиш мить якусь у Всесвіті ми втрьох:
Я, Ти
та ніч у зорянім очіпку.
А потім хлинули і «фіть», і «тьох»
Й слідком за нами досі невідчіпно.
Розвити щоб інтимний цей сюжет,
Роса танцює на траві чечітку.
—Й сьогодні вам не бути тет-а-тет,—
Хитрющий місяць нам виснує чітко,
Розсунувши з єдвабу палантин,
Космічний пил здмухнувши із маніжки
На тінь дерев, на нас, на часоплин
І сяєвом присипавши доріжки…
Веселим вдався. Все йому за смішки—
Й коли ми вдвох, а він, як перст, один.
ОДИН.
Дякую за подарований позитив та майстерно
змальовані стосунки:
Лиш мить якусь у Всесвіті ми втрьох:
Я,Ти
Та ніч у зорянім очіпку.
А потім хлинули і 'фіть' і 'тьох'
Й слідком за нами досі невідчіпно.
Рада знову зустрічі з Вами, дорога Валечко! Творчого Вам натхнення, море радощів і веселого настрою!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ГАРНЕНЬКО. йду гуглити про єдваб і палантин. і щодо виснує хотів би почути більше. ЩАСТИ!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. "Виснувати" -робити висновок. Це слово вже "обжилося" в нашій укр. л-рі, зокрема, у прозі.
Палантин--тонке покривало. Напр.ліжко з палантином."Єдваб" як було часто вживаним, так і залишилося до сьогодні, має кілька значень, а якщо одним словом-"тканина"