хто я такий, щоб твердити, що речі
бувають не такими, якими здаються?
як би я міг заперечувати явища життя?
хто я такий, щоб просторікувати про природу мрії?
та чи візьметься хтось з-поміж вас довести,
що мрія ніколи не буває правдою?
ви не знаєте, що може зробити з людиною
споглядання повного місяця.
сила місяця може все.
хто я такий, коли божевілля – поруч?
коли воно, мов пожежа, вже в моїй голові?
ким би я був, коли б згадував те, чого ще немає,
й ті слова, що не сказані досі, вже почали збуватися?
о, ця зелена повітряна кулька, що мандрує так благостайно
вздовж берега перше на схід, а потім – знов на захід,
не дає мені впасти в розпач. мені ж це не ввижається!
надходить припливна хвиля; потім вона відійде,
і я заспокоюся: світ римується, як поема
the power of the moon, deep purple
