Упаду в буйні трави –
Рідна земле, дай, змученій, сили.
Розірвалось намисто,
Обірвавши важливе в мені.
Відлітало кохання… я без слів залишитись просила,
Скам’яніло сльозами навіки воно в бурштині.
Будуть завжди журиться
Без проміння заплакані очі,
Поринаючи в спогад,
Де щасливі удвох ми були.
Я для тебе розквітла, ніби Мавка – весни чарівниця,
Та кохання застигло в намисті з густої смоли.
Розірвалась прикраса –
Розійшлися навіки стежками,
І хоч серце горіло –
Жоден зустрічі з нас не шукав.
Бурштинове намисто, що на серці лежало разками,
Розірвалось від болю і зникло у зелені трав.
Обійду я всю землю,
Намистини знайду серед стебел.
Я повинна, я мушу –
Не згубитись в краю самоти.
Невгасимим коханням все тягнуся, мій рідний, до тебе –
І прикраси цінніше любові, повір, не знайти…
/Надихнула картина художниці Анни Виноградової «Ранок папороті»/
Украшение
/квадратная рифма./
Обращусь к земле с болью:
Поддержи меня, матушка, силой.
От разорванных бусин
На душе луч тепла догорел.
Расставалась с любовью…
Лишь глазами остаться просила.
Ювелир был искусен:
Чувства стыли слезой в янтаре.
И в заплаканном сердце
Мысли рвались, роились в печали.
Вспоминая минуты,
Где так счастливы были тобой.
Под рукою умельца
Волшебством от любви расцветала –
Почему же кому-то
Разрешили порвать мы любовь?
Было общим решенье:
Разбежаться по разным дорогам.
И хоть сердце горело,
Больше встречи никто не искал.
С янтаря украшенье
Было связано, видно, так плохо,
Что под ветром апреля,
Разлетелось по всех уголках.
Я пойду следом бусин,
Отыщу среди зелени стеблей.
Знаю точно, сумею
Я собрать всё на сложном пути.
Завяжу снова в узел
Чувства те, что в разлуке окрепли –
Ведь на свете ценнее
От любви ничего не найти…
Цікава, душевна, зворушлива лірика!
А я бажав купити книгу на головній палітурі якої теж є така картина, але на жаль її вже не дістати. Книга про життя наших пращурів "След ведической Руси".
Якщо посеред лісу загубилося намисто, -
Звернутися до Мавки лісової особисто
Потрібно, висловити їй своє прохання
Про допомогу... і повернеться кохання!