На весіллі зими розгулялись сніги.
За гільце —горобина червона, розчаха.
Шлейфом вельона вкриті поля і луги.
На стовпцях—гостроверхі шапки Мономаха.
Все прасоване, чисте до різі в очах,
В переливах з торішнього трав’я опушка.
Важкий посаг несуть путівці на плечах,
Сипле теплими крихтами сонця цілушка.
Снігомет, снігопад. Стерті всі береги.
Мерехтить увесь день потривожений вулик.
Як поверне зима чималенькі борги,
З легким серцем подасться в смиренне минуле.
Нехай повернуться усі борги кохання, коли ми плакали і переживали! Щастя Вам жіночого і справжнього кохання, дорога Валентинко! А Вас з святом закоханих! Удачі Вам і благополуччя, добробуту та Божого благословіння!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно читати таку цікау, зимову красу!