Іменем сонця
Іменем сонця ночі безсонні
сяють для мене зірками,
сіючи мрії в смутки бездонні,
що оживають з роками:
думами про неспалимі надії
в сірому морі незнаних натхнень,
ними щоранку безмежно радію,
адже настав у житті новий день.
Іменем сонця днини похмурі
будуть для мене ясними,
пестячи душу співами в журі
маю я світлом над ними:
ті почуття, що давно полонили
серце в обіймах любовних пожеж,
ними біжу і лечу що є сили
жити, радіти, любити без меж.
Іменем сонця настрій веселий
братиму всюди з собою,
бо де-завгодно тінню на стелі
тихо чекають юрбою:
думи сумні про гірку безнадію
після почутих чужих сірих слів
і відчуття про майбутню подію,
що стане світлою лиш серед снів.
Віктор Цвіт 5.11.20
