Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Гіркі горішки ( проза) - ВІРШ
logo
Ніна Незламна: Гіркі горішки ( проза) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Гіркі горішки ( проза)

Ніна Незламна :: Гіркі горішки ( проза) 
   Похмуре небо, прохолодно, осінній, росяний ранок. Багряне листя під ногами, старенька приминає по стежці. Старі чоботи діряві,  в пальцях відчуває вогкість, згодом холод. Їй якби тільки дійти до містечка та здати горішки, що набила. Мала би  свіженьку копійку, то  новенькі, нехай і низенькі чоботи та купила б .  Два тижні поспіль прибирала сухі бур’яни  на городі. Добру частину землі займає горіх;  високий, крислатий, хоч і не дуже старий та дуже схожий на старого дуба. Тішилася, милувалася ним, горіх  вродив  на славу, стерегла його. Часом сердитий погляд, скоса кидає на ворон, що шастають під ним. Розставляє руки, немов метеликом стане і ледь зашпортнеться, бігає під горіхом, проганяє їх. А іншим разом,  як ціла зграя  ворон налетить, бабуся, в руки цупко бере граблі, махаючи ними, кричить,
- Ану, гей-гей, із - за вас чоботи не куплю. Он зима, не за горами.
Коли втомиться, під полинялу хустку заправить сиве волосся, бубонить під носа,
- Чи я складу з цієї мізерної пенсії  на ті чобітки.
 Як заспокоїться, горішки цеглою розіб’є, тоненьку плівку зніме,  на долоні розімне на крихти й поклавши в рот, довго смакує на язиці.  Потішається, 
- Навіть гіркоти немає, солоденькі. 
Позирає до неба, молиться до Бога й каже,
- Забрав би ти мене, чи що, скільки іще страждати? Як перст одна, немає до кого голівку прикласти. Таке життя, був один синок і той інвалід. Хворів на цукровий діабет, десь взявся цей ковід, від нього бідолаха й помер. Ой, доле-доленько моя, чому ж мене, отой вірус не візьме?!
 Жилисті руки, тремтять від безсилля. У очах біль, скотиться сльоза. Руки замурзані, трусне головою, щоб впала до землі.  Декілька раз кліпає очима.  В душі  собі дає наказ, ні - ні, то ж тільки не зараз,  ще ж на смерть капці  й одяг не придбала. 
  Попід посадку стежка пролягла. З однієї сторони зоране поле,  з іншої листяні дерева. Тут вільха  і акація, ясени і клени, і  рідко поміж них можна побачити ліщину й старі крислаті черешні. 
 Сонце засліплює очі, старенька поневолі зупинилася, кліпнула ними декілька раз, до дерев повернула голову. Яка краса!  Сонячні промені зайчиками скакають по листках. А роса по них, ніби веселка виграє  різними кольорами. Щоб сонце не потрапило на очі,  старенька нижче  натягнула хустку. Під ногами стежка звузилася, потопала поміж дерев. Вона крехтячи, з плечей зняла торбу, поклала  на  засохлу  траву. Знявши стареньку  коричневу куртку та склавши її вдвоє, постелила поруч і простягнувши ноги, всілася.  Із-за пазухи дістає  маленьку хустинку, в ній шматок хліба,
- Ну, от тепер поснідаю. Ах, пахне олійка, аж слинка тече. 
По маленькому шматочку ламає й кладе в рота. Запалими устами цмокає, закінчивши свій сніданок, посміхнулась,
- Ну от заправилась, як той автомобіль, тепер і сили прибавилося.
 Встаючи,  оце пожартувала сама до себе. Так часто робить, коли дуже зморена. Завдяки сили волі  й тримається на цьому світ.  Їй залишилося, приблизно йти з кілометр, якщо йти навпростець, через поле. Добре, що ще не зоране, втішається. Хоча по всьому  полю стирчали стовбури від соняхів, це ж не по багнюці йти, якось доберуся, шморгає носом, роздумує вона. Якщо ж йти далі посеред  посадки, кілометрів три буде. Хай йому грець, поки дотьопаю, той приймати не буде кому.  Шкода, вже тиждень, як поламався маршрутний автобус, що возить людей в містечко. Коли відбудеться ремонт не знати, ще й по селі розмови ходять, що водій захворів. Ото біда на людей така прийшла, то запалення легенів,то вмирають і не знати від чого. Раптом  біля неї стрімко пробігла білочка, якесь шарудіння позаду, вона зупинилася,
- Ой, маленька, чого так злякано шмигнула і хто ж міг тебе налякати.
Тільки проговорила, як позаду себе почула шурхіт листя.
- Тю, хто б це мене догнав? Наче й нікого не було,-  сказала вголос. 
 Тільки обернулася,  перед нею два молодих чоловіки,  років тридцяти. Ой, це не  цигани,  якісь монголи,  може з тюрми втекли, майнула думка. Обоє  одягнені в чорні курточки і темно-сині джинси, коренасті, середньої статури, чорняві. Один худіший, в його чорних очах немов полум’я палахкотить, обличчя нагадує вовка. Старенька, аж жахнулася від його погляду, зробила крок назад. Другий товстіший, схиливши  чубату голову,  з її рук сміливо висмикнув торбу,
- Ану,  показуй, що несеш? 
У її серце, немов хто стрілу пустив, не могла  й подиху зробити.  Тремтить, як  осінній листок під сильним вітром. Від відчаю, злякано  наставила перед собою руки,
- Діточки, це не вкрала.  Не вкрала,  це мої горішки. Оце набила, несу  в містечко, хочу здати.
- Цить! - сказав худіший,  не нервуй  мене, бо я злий. А злий, бо голодний, що не бачиш.
Бабуся  склала  докупи руки, немов до Бога, заплакала, до них хриплим голосом,
- Побійтесь Бога, діти! Це ж гріх. Візьміть поїсти, а останні мені віддайте.
Чоловіки гучно сміялися, здалося, від сміху, аж деяке листя з дерев злетіло. 
Вона продовжила,
- Знайшли в кого забрати. Он капців не маю, зима на носі. Краще вбийте мене!
 Товстіший, примруживши  вузькі чорні очі,  засміявся,
- Ні, ми на мокруху не підемо. Тішся стара, вважай тобі  повезло.
Вона впала на коліна, гучно заридала. Вони на її прохання  й уваги не звернули. Худіший, з кишені куртки витягнув клітчасту торбу,
- Нам таке діло підходить, а ти собі  ще наб’єш, то ж жива залишаєшся. 
Вони пересипали горіхи в свою торбу. Інший зло дивився в її бік,
- Ти і не подумай комусь пожалітися. Хочеш жити, мовчи! Бо, як треба,  то і в селі тебе знайдемо. Ти нас не бачила, а ми тебе не знаємо.
На обличчі зблідла, немов німа зробилася, в горлі тиснуло,не спромоглася й слова вимовити. Тіло задерев’яніло, в голові шум, по щоках річкою течуть сльози. Нарешті ледь-ледь повернувся язик,-
- А, як же чобітки…
Дві постаті швидко  зникли поміж дерев. Рукою витерла сльози. Душа страждає, відчуття болі. На  вустах  гірко, солоно,  вже тихий шепіт,
- Горішки мої, солоденькі  мої. Ой та чому ж  для мене,  ви стали  такими гіркими.
                                                                             31.10.2020р

ID:  893568
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.11.2020 08:39:34
© дата внесення змiн: 03.10.2025 11:09:08
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 30 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Lana P., Cнежана, Ніна-Марія, палома, Ганна Верес, Веселенька Дачниця, Світлая (Світлана Пирогова), Zoja, Капелька, Валентина Ярошенко, Катерина Собова, Наталі Косенко - Пурик, Олег Крушельницький, Білоозерянська Чайка
Прочитаний усіма відвідувачами (886)
В тому числі авторами сайту (50) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (3):    назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед



КОМЕНТАРІ

Валентина Ланевич, 03.11.2020 - 18:22
Так життєво, Ніно...Шкода, що гіркі наші реалії нині... 12 17 16 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую! Рада.що не забуваєте. Всього найкращого Вам! give_rose 22 22 21
 
Lana P., 03.11.2020 - 03:17
сумно, проникливо написали про реалії сьогодення, чіпляє за душу cry
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Світланочко! give_rose 22 21 22
 
Валентина Ярошенко, 02.11.2020 - 19:12
Проза Ваша, дорога Ніночко відкриває правдивість нашого буття... Немає захисту у старих людей. В наш час розвелося стільки лацюг, які групами, а хто по- одиниці обдурюють пожилих людей, показуючи себе працівниками РЕСУ, то іншими, а потім оббирають їх до нитки... Або ще лишають житла... Страшно подумати, що чекає нас надалі? Майстерність Ваша прогресує і набирає бали...Нехай за успіх чекають премії, а Вам за вміння велика слава!!!
12 12 16 16 clapping love03 sty101 Натхнення Вам і море радісних і щасливих днів, дорога Ніночко!
ros ros ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Валічко за такий теплий відгук!Не хочу ніякої слави.Хочу донести до читача,як живе наш народ. Кожен,чи то щасливий,досяг всього. Чи нещасний,непотрібний ні владі,нікому... В якому середовищі ми живемо. А,що нас чекає- лише Бог знає...
Гарного вечора Вам і натхнення! give_rose 22 22 21
 
C.GREY, 02.11.2020 - 18:53
17 Ось воно - відлуння золотої орди... Жаль бабусю cry ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль...
Щиро дякую, що читаєте мої твори. Всього найкращого Вам!! give_rose 21 22 22
 
Н-А-Д-І-Я, 02.11.2020 - 09:13
12 12 17 Чомусь так сумно, сумно стало...
Як У Шевченка...Таке наше життя.Чудово пишете, майстерно! give_rose give_rose give_rose 9 019 cup
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вітаю Вас Надійко! Вже мала намір лист писати...Рада,що знову з нами. Щиро дякую,дорогенька!Шануйтеся!Всього найкращого Вам! 16 give_rose 21 22 22
 
Cнежана, 02.11.2020 - 09:08
12 12 16 Сумні реалії життя..Гарно, Ніно.. Так тримати! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose 9 ghmm good
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, сонечко!Удачі Вам! give_rose 21 22 22
 
Галина Лябук, 01.11.2020 - 20:40
А скільки таких старенький, одиноких... Забрати останнє - це все рівно, що вбити. 17 17
Як завжди, чудове написання, болюча, гірка тема наших реалій. 12 12 23 23 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дужедякую, Галинко! Завжди Вам рада. На жаль це реалії нашого життя...
Удачі Вам і натхнення! give_rose 21 22 22
 
Людмила Григорівна, 01.11.2020 - 19:37
На жаль, така вона, "наша постперебудовча" правда!
Хоч щоб не розказували нам наші горе-керманичі та продажні ЗМІ.
Сильно, майстерно, талановито написано, Ніночко.
15 cry 17 15
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую п. Людмило! give_rose 22 22 21
 
Ганна Верес, 01.11.2020 - 19:09
Ніночко, таке коротке оповідання, а все сьогоднішнє життя-буття в нім: і незахищена старість, і КОВІД, і тяжке прозябання на периферії, коли немає зв'язку ні з лікарнею, ні з базаром, і панування ненаказаного зла. А яка майстерність викладу матеріалу! Дякую!!! 12 12 12 12 give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 
Міла Перлина, 01.11.2020 - 18:44
Дуже зворушливо, Ніно 021
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
Надія Башинська, 01.11.2020 - 18:21
16 23 16 Що ж це коїться з нами, людьми?.. 42 43 42 43 42
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
Наталі Косенко - Пурик, 01.11.2020 - 15:54
Чудовий твір, зворушливий до сліз, Ніночко. Так жаль таких людей, яких не має кому захистити. 16 12 16 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Наталочко! give_rose 22 22 21
 
Олег Крушельницький, 01.11.2020 - 14:11
hi hi hi А я майже до кінця вірив, що вони їй мають допомогти донести ті горішки. give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам!Нам всім хочеться поваги,шанобливого ставлення ..та на жаль,світ красивий тільки на картинках...
Гарного дня Вам і натхнення!
Не забувайте дорогу на мою сторіночку.Завжди Вам рада!Удачі! give_rose 22 22 21
 
Ніна-Марія, 01.11.2020 - 13:56
Я не можу читати таке без сліз... cry Це вже не люди...
Гірко і боляче від того, що робиться... 12 12 17 21 22 22 give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п. Ніно! На жаль є люди і є людиська на цім світі.. 17
Шануйтеся! Всього найкращого Вам! give_rose 21 22 22
 
Амадей, 01.11.2020 - 13:07
Як же гарно, як правдиво!
Спасибі, прочитав на одному диханні.
Щастя Вам, натхнення, здоров"я й любові.
12 12 12 16 give_rose give_rose give_rose 21 22 22 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 

Сторінки (3):    назад [ 1 ] [ 2 ] [ 3 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Бутылка
Svitlana_Belyakova: - пляшка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Svitlana_Belyakova: - дотлумачити
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - ляскати язиком
Синонім до слова:  Оповзень
Мирослав Хорват: - за́рва (для зсуву глини), шка́рпа (зсув з верхнім шаром грунту і дерев з кущами), бе́рдо (скеля з регулярними обвалами каміння)
Синонім до слова:  Відчуження
Маргіз: - Відчуження - самоізоляція, віддалення, дереалізація, знеособлення, відсторонення, інтравертність. Відчуження - зміна власника або ж володільця, перевласнення, "віджимання" без бажання (тобто без згоди власника чи володільця).
Знайти несловникові синоніми до слова:  Оповзень
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Олекса Удайко: - xoч з лиця воду nий! :P
Синонім до слова:  Відчуження
dashavsky: - Рекет.
Синонім до слова:  Відчуження
Максим Тарасівський: - знепривласнення
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відчуження
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Патя́кати
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внебуття́
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внеча́сність
Синонім до слова:  збагнути
Mattias Genri: - доту́мкати
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Терендіти
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - Файна
Синонім до слова:  говорити
boroda-64: - НЬОРКАТИ
Синонім до слова:  Відповідальність
Окса555: - О, ви перейняли мою ідею написати текст без тексту?
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - гомонiти, балакати, висловлюватися, базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Пантелій Любченко: - Доінсайтити.
Синонім до слова:  Вічність
Пантелій Любченко: - Те, що нас переживе. Кінця чого ми не побачимо.
Синонім до слова:  Вічність
Софія Пасічник: - Безчасовість
Синонім до слова:  Відповідальність
Маргіз: - Відповідальність - трудоголізм, працьовитість, самопожертва, здатність брати на себе найскладнішу роботу, максимальна витрата власних ресурсів часто - перебирання на себе чужої роботи, або ж - один за всіх.
Синонім до слова:  збагнути
valentinaaaa: - Я Валентина Ярошенко, так сталося, що тепер Валентина. Valentlna.... Валентинааа.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відповідальність
Enol: -
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Новий
Іван Українець: - відроджений , оновлений , небуденний , розквітнений
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  говорити
Іван Українець: - Цвеньками , теревенькати , тринькати , барабанити .
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie