Я – полум’я, так часто некероване,
Як блискавка спалахую й горю,
На пристрасті душевній сфокусована,
В життєвих бурях міцно загартована –
Стаю на прю…
Емоцій шквал… тепло… потоки полум’я…
Одвічний бунт в душі стрімких пожеж,
Розпечене повітря влітку полудня,
Розбурхана душа моя заголена
Пала без меж…
Для тебе – Сонце я завжди жагуче,
Жарина… феєрверк… або підпал.
Я – спрага, що так часто тебе мучить,
А може попіл… теплий та тріскучий…
Кохання шал…
Енергія вогню та насолоди,
В моїх очах – проміння перелив,
Обпалених чуттів безмірний подив,
Невміло хтось багаття так розводив –
Не загасив…
Очищення я, а не руйнування…
Рубаю зопалу, за мною – дим.
Стихія змін та магія бажання,
І свічки романтичне полихання
У царстві рим.
хіба можна назвати палаючу зараз Каліфорнію очищенням
коли наяву руйнація сотні гектарів лісів
так із цим віршем
ніби не факір керує вогнем
а вогонь заправляє бідним факіром
цікаве бачення... про Каліфорнію під час написання насправді не думала. А от чи вогняні емоції чи розум керують імпульсивною людиною - однозначно не відповім... нерідко справді вогняні пристрасті заправляють. Дякую!