Я не люблю слова, що не від серця,
Оті, які придумані наспіх.
Люблю слова, що чисті, як джерельце,
Не ті, які писалися для втіх.
Їх розпізнати дуже просто й легко,
Душа чутка, відчує фальш в словах.
Написані не щиро, а боязко,
Від нічого робити, для розваг.
Люблю слова, що пахнуть, ніби квіти,
Що мають в моїм серці розцвісти,
(Від них не буде голова боліти),
Їх кожен день даруєш мені ти.
Люблю слова, освячені любов"ю,
Яка загартувалася в житті,
Яка пройшла страждання із журбою,
Що потім відродилась в доброті.
Із слів твоїх складаю я букети,
То не роса на них - моя сльоза.
Про цю любов пишу оці куплети...
Така ось ця історія проста...