Знов у серце проникла зневіра
В ясність світу і цільність буття.
Змовкла сонячних мрій ніжна ліра.
В знак питання скрутилось життя.
В чім шукати сердешну розраду?
Нащо брати у руки перо?
Не питаю ні в кого поради.
Сяду тихо схиливши чоло.
Із двох "класичних" - М. Коцюбинського " Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія і стиха хлипає сум..." і Л. Українки "...щоб не плакать, я сміялась" стараюсь вибирати друге. Не завжди виходить... У Вас затяжний перший варіант.
Для "збою" настрою - старий англійський анекдот: "Тридцять років тому я покинув Англію, щоб назавжди забути Мері Чаворт: Лондон, Стренд Стріт, дім 18, квартира 2.
Льорд відповів на коментар Г. Орел, 24.11.2018 - 10:19
Чуттево,відверто!Отож і з’явився такий цікавий вірш!Та головне,що життя продовжується і на запитання обов’язково буде відповідь.Питання тільки часу.Бажаю гарних,достойних відповідей!Бажаю душевного тепла,любові і творчого натхнення!
Льорд відповів на коментар Капелька, 24.11.2018 - 10:17