Літа, мої літечка й весни
У даль синьооку летять,
Де квітнуть життя перевесла,
Де сріблом зірки миготять.
Стежинок там різних багато,
Та я відшукаю свою,
І долю-пташину крилату,
Й даровану небом зорю.
Дзвенітиме тиша довкола,
Коли я долатиму шлях,
Її хай не зранять ніколи
Жита обгорілі в полях!
13.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
"Криваві жита"... Я розумію, що Ви маєте на увазі, Ганно! Але трохи ріже слух... Тим більше, що "кровавість" притаманна не житу як такому... Скоріш тим, хто порушує його життєвий цикл, корисність для мирних людей... "згорілі" жита... чи щось у такому дусі, щоб було видно, ху іс ху...
Гарно сказали: літа біжать,як навіженні коні.. 
Та на Україні змін ніяких... Сумно.. 
Хотів би бути почутим, землячко! 
Щирістю і теплом, вірою і любов*ю сповнена Ваша пісня! 
