Відчуваючи це надокучливе
Вміння танути
Від цих всюдислів,
Хочеться дякувати
Не слізьми,
А пейзажами радості,
Та не я їх творець.
Але до щему
Тепло розчинятися
В сонячному промені.
Він не фокусується
На чомусь,
Та проникає скрізь.
Хай час і вимучив нас,
Кидав у пастки повторів,
Ми вийдемо цілими
В неповторній ушкодженості.
Ти вийдеш крізь тінь лабіринту,
А мене вестиме спалах,
Миготіння.
Червоними цятками долинатиме
Схід
Світила,
Якого уникали ми досі.
