Останній осені листок,
Я обережно взяла в руки.
Промерз бідненький до кісток.
Боліло серце від розпуки.
Хотів погрітися на склі,
Була оце остання мрія.
Нащо ти викликав жалі,
Коли у тебе безнадія?
Зігрію подихом тебе,
А як зробить мені інакше?
Не розумію щось себе...
Нехай летить?. Так буде краще?
Підхопить вітер на льоту,
І понесе кудись далеко.
І з ним узнає висоту,
Хіба від цього стане легко?
Листок до серця притулю,
А він чекає допомоги...
Одне лиш зможу, це й зроблю:
Візьму до хати я небогу.
