Тихо сонце хилиться у осінь,
В літо не повернеш вже ніяк.
Ще ніким не знайдено цей спосіб:
Зупинить до осені свій шлях.
Осінь мені сниться все частіше,
Крізь тумани в осінь я іду.
Ця пора мені чомусь миліша,
І тебе з собою я веду.
Тільки ти міцніш тримай за руку,
Щоб там не було, не відпускай.
Виведи з осінньої розпуки.
Посміхнусь: до осені звикай.
Осені здолаєм бурі й зливи,
Ще зустрінем сонячні ми дні.
В дні такі бувають ще щасливі,
Бо з роками почуття в ціні..
Тільки не сумуй, моє кохання.
Визирнув промінчик із-за хмар..
І не нехтуй ти моїм проханням:
Дні осінні, ти прийми, як дар..
Вдвох у осінь ступати надійніше. 
Гарно, Надійко! 
