«Невчасне й недоречне глоду світло
Горить зимою в у колючих хащах…»
(Шеймас Гіні)
Наші нетрі колючі, а світло невчасне,
Коли над затоками тихої радості
гусне імла,
Ми такі недоречні, ми такі несучасні
Капітани зелених вітрил
Шхуни старої «Життя».
Наш вінок – то не плетиво
Листя зеленого дуба,
І не з квітів весняних
Його нам Плеяди плели:
Трохи глоду – колючого древа друїдів
Нам на чоло – за труди.
І куди нас носило
Вітрами ірландського моря,
І для чого блукальцями
Човен вели у пітьмі?
Це чорнило ночей
І безодня озер Голуей:
Цим чорнилом пишу
Я на квітах зимового глоду
Одкровення невчасне своє,
І як завше лечу
В снах пташиних своїх
За сліпий виднокрай,
Над болотами Ольстера,
Над зруйнованим замком О’Нілів,
Все туди,
Де смерть нам борги віддає.
Нам даровано кожного дива по три:
Три листки конюшини,
Три стебла очерету,
Три чорних вівці,
І три краплі у келих
Прадавнього трунку,
Пий, земляче, бо кулі так само
На тебе залишено три.
Вітаю з днем народження!
Ось Вам подарунок від мене:
(за мотивами пісні "Червоний місяць",
вик. - гурт "Die Irrlichter")
У Срібне Озеро червоний місяць задивився,
Вогню вуглинки зігрівають чай із трав студений,
Старий сосновий ліс в обіймах ночі зажурився,
тому що новий день ще не прокинувся знаменний...
На неба полотні сузір’я бавляться грайливо,
Шукають, де дрімає ніч, коли на небі сонце,
Смарагдова країна мріє, дика і красива,
Співають оду небесам «залізні» охоронці…
Прокинулись зі сну каміння сіре, мох і верес,
В тумані загубився прохолодний літній ранок,
Над замком прапор майорить, пташиний чути вереск,
Росу збирає сонце у прозорий дзбанок…
Ірландія прокинулась зі сну!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий прекрасний подарунок! Дякую за такий вірш!
Зміст, як завжди, пречудовий. Стиль на цей раз - переплетення ритмів: випадкова рима на початку, і верлібр, починаючи з наш вінок, який легко вирівняти, аби звучав солабо-тонічно.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00