Саме такою бачу осінь оці кілька днів - сумна картина(( Спостерігати за нею якось печально... А от читала Ваш вірш - і милувалася та захоплювалася))) Він неперевершений))))
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Осінь втратила усі свої принади... Сумно...
Дякую, Світаночку, Ви завжди даруєте тепло!
Чимось нагадує стареньку хвору і самотню людину, якими ми всі колдись можливо будемо Особливе спасибі за: "Хмар поминальне коливо" і "Сіротуманноросяні". А щодо *, то коливо має бути звареним із рису, пшениці, або іншого зерна, це люди зараз кришать печиво й цукерки, тому, що так легше й скоріше... як і в багатьох інших випадках нашого життя (вибачте за таке зауваження, але я це знаю не напевне)
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не буду сперечатися. По-перше, традиції трішки можуть відрізнятися, а по-друге, до звареного зерна чи рису всеодно додавали печиво (ламане (колене)) , тому і коливо. Часто додають родзинки, курагу, горіхи. Я описала один із варіантів.
І дякую щиро за коментар!
Любонько, просто розводжу руки в сторону....... Обійняти б Авторку!!!!!!!!!!!! (І ще б ту ,,застуджену,,........)
Легко, казково...... Якась гарнесенька мелодія супроводжує при читанні....... Дуже радію Шедеврам!!!!!!!!!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так я із задоволенням Вас обійму! І відкрию таємницю : застуджена - то я нині... Так що можете двічі обійняти...
Безмежно рада зустрічі з Вами!!!