Не сумуй, мій коханий, не варто.
Може, ми ще і справді діти,
Але знаєш, життя - не жарти.
Його важко усім зрозуміти.
Бачиш, нам не потрібні протести.
Всі життя - це маленькі театри.
Рік за роком, семестр за семестром,
Знову літо, ліси, знову ватри...
Не сумуй- тобі скажуть дорослі.
Ти спроможний на різні баталії.
Жити - значить приймати наосліп
Не стабільність, скоріш аномалії.
У дванадцяти віршованих рядочках мудро сказано, що ж таке є життя. Чимсь новеньким здалося те, що життя — аномалії. Можливо, це спірне ствердження. А от те, що не треба ні в якому разі сумувати, це — точно!
Юлія Антоняк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже рада що вам по душі цей вірш)ласкаво прошу) ваша думка для мене безцінна
