Холуї ви, не друзі мої,
Самовкохане чадо - поєти.
Із кліток еСеСеР солов'ї,
Ви сьогодні не варті й монети.
Все минеться й трава відшумить
І за вами пожухне й зів'яне,
Промайне ваша "слава",як мить,
І ніхто в ваше мило й не гляне.
Що ви в світі залишите цім?
Не на часі ромашки й берізки.
Ваш талант в "задзеркаллі кривім" -
Не вартує й трухлявої кістки.
То ж скажу напрямки вам,глухим,
Не для того його вам давали,
Щоб розвіявся він,наче дим,
Щоб аж коні від сміху іржали.
Свою гідність зберіте в кулак,
Серцем всім полюбіть Україну,
Покажіть, хто у хаті чужак,
Пробудіться в тривожну годину.
Не пора зараз нидіть,не спіть!
Соловейками годі співати.
Той поет, що за правду стоїть,
Й честь готовий за неї віддати.
