Вітре, передай привіт квітневий
Тій, котра приборкує вогонь,
У котрої клени, наче леви,
П’ють росу з оливкових долонь…
Передай трембіти клич ранковий
Зо самого серця гір Карпат
Тій, котра оздоблює підкови
Каменями в тисячі карат…
Тій, котра жене хмарин отари
По небесних луках голубих,
Ловить на невидимі радари
Космосу найменший видих-вдих…
У котрої Всесвіт за дверима –
Говір лісу, древній, гомінкий!..
Тій, котра вплітає зорі в рими,
Промені і зливи у рядки…
Вітре, передай весни цілунки
І квітневі пригорщі тепла
Тій, котра у мідні обладунки
Сонця власне серце одягла…
Передай роси дрібне намисто,
Згусток неба – чистий, мов топаз!
Хай їй буде світло і врочисто
На душі у цей квітневий час…
Чудове присвячення!
На жаль, невідомо, кому ти, Наталю, цей чудовий вірш присвятила, але після таких побажань з'являється неймовірно могутня й магічна сила, яка й мене відразу воскресила!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олечко! Радію, що так позитивно сприйнялося! І хоч цьогорічна весна не балує нас теплом і сонцем, та все ж хочеться, щоб на душі в кожного було сонячно! Вірш написала для однієї хорошої людини. Але його тепла вистачить для кожного, хто читає!