Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Немає слів, немає сліз, лиш біль невимовно … щоденно… - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна , Лідіє, так давно не чулися, рада зустрічі ![]() Салтан Николай, 13.01.2015 - 12:58
Болить така нестерпна реальність ... влучно Ви підмітили щодо братерства. Може й були братами, та то ще роки назад, а сьгодні братерство зникло, викорінилось... і от і наслідки ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Салтане, за підтримку і розуміння, давно не чулися, рада Вам ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валю, завжди розумієш ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано, за підтримку ![]() Samkovitch, 05.01.2015 - 16:59
Яка ж це війна, коли в ворога "не стріляти"?А мир який, коли всюди податки й проплати?... ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отакі ж то дні ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Тетяно,таки ![]() ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за співпереживання ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, пече,болить душа...дякую за візит ![]() I.Teрен, 26.12.2014 - 16:36
Нічого не міняється в натурі закоренілого совка. Ти йому - крик душі, а він тобі - сіль на рану.![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та від того ж і крик, ![]() ![]() Тетяна Луківська, 26.12.2014 - 01:56
Вибачте, не можу (технічно)відповісти на коментарі, широ вам рада ![]() Фотиния, 25.12.2014 - 10:43
І "я просила у неба покори", щоб не відповідати злістю на "ворожі" слова, бо нам треба економити сили для гідних справ. Зв*язати солдату шкарпетки - і до якось на душі легше. Тримаймось - кожний на своєму місці! Танічко ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світлано, за таку підтримку щиру ![]() Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таки пора захищати, дякую, Любо ![]() |
|
![]() |